З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

Нехай це найбільше і найважливіше для кожного українця свято принесе у наші оселі благополуччя, добробут, здоров’я і впевненість у майбутньому, додасть наснаги, успіхів і плідної праці в ім’я процвітання нашої незалежної держави!

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Успіху можна досягти тільки наполегливою працею
2009-02-03 17:16:00

Успіху можна досягти тільки наполегливою працею

Молодий чоловік у солдатській парадній формі сидів у залі очікування залізничного вокзалу Чернівців. Він з цікавістю розглядав людей, які займалися своїми справами — читали, дрімали, їли, очікували на свої потяги, зустрічали рідних тощо. Солдат, який фактично два роки був відсутній серед цивільного життя, з подивом зазначав разючу зміну не тільки в одязі сотень людей, але й у їхніх манерах. Раптом серед вокзальної метушні почулися крики. Дві буфетниці в білих фартухах показували на когось у натовпі. Наряд міліції, який чергував на вокзалі, прибіг на крики. За мить вони витягли на середину зали двох циганчат років восьми, які притискали до грудей тарілку з якоюсь їжею. Буфетниці репетували, що циганчата вкрали з прилавка пиріжки та котлети. Один із сержантів вдарив кийком циганча, щоб той відпустив продукти. Солдат кинувся до міліціонерів і спробував відштовхнути їх від дітей, пояснюючи в запалі, що ті просто були голодні і що він заплатить за їжу. Міліціонери наче не чули, продовжуючи свою справу. Солдат вирвав у двох міліціонерів кийки. Стражі порядку накинулися вже на нього. На підмогу міліціонерам прибігли ще двоє колег. І тільки вп’ятьох вони повалили на землю солдата і почали його бити гумовими кийками. Циганчата, за яких заступився солдат, втекли подалі і, сховавшись за колони, з жадібністю почали їсти вкрадені пиріжки. Міліціонери підхопили закривавленого солдата під руки й потягнули до відділку. Тим молодим чоловіком, який врятував дітей від побиття міліціонерами, був відомий сьогодні у Тернополі підприємець і благодійник Віктор Щепановський…

          Молодший з братів був непосидою
        Віктор народився у селищі Скала-Подільська, що у Борщівському районі. Як згадують його рідні, відколи маленький Вітя навчився ходити, втримати його на одному місці було неможливо. Батьківський дім розташовувався у мальовничій сільській місцині на березі річки “Збруч”,  тому Віктор з сусідськими хлопчаками кожну вільну хвилину проводили надворі. Коли настав час іти до дитячого садка, батьки завагалися, чи варто Вітю туди віддавати, адже хлопчина був надзвичайно жвавий, і, як кажуть, "всюди його було багато". Наступного дня після відвідин садка Вітя вчив друзів лазити по перекладинах на дитячому майданчику і в процесі "викладацької" роботи вивихнув собі руку. Про дитячий садок на деякий час довелося забути.
     У сім’ї Щепановських було три брати — Зеновій, Володимир та Віктор. Зеновій був на 9 років старший за Віктора. І саме він, бачачи братову енергійність, почав долучати хлопчину до спорту. Віктор ще навіть до школи не ходив, коли вперше потрапив до спортзалу. Брати Щепановські взагалі відрізнялися від односельчан особливим ставленням до здорового способу життя, а тому заняття різноманітними видами спорту були для них життєвою необхідністю.

   Не став винятком і малий Віктор. І вже навчаючись  у молодших класах, він брав участь у шкільних змаганнях. Особливо хлопець полюбив волейбол. Це  захоплення Віктор проніс через все своє життя.
     Батьки Віктора були людьми працьовитими, а тому і їхнім дітям передалася любов до праці. Вже у 8 класі  Віктор, не бажаючи бути батькам тягарем і прагнучи самостійно заробляти, почав працювати.  Під час літніх канікул він влаштувався на підприємство, де випалював вапно.
Надзвичайно важка робота, а особливо для 15-річного юнака, за дванадцятигодинну зміну забирала всі сили. Але заробіток був свій заробіток  - і це головне.  Батько хлопця, Василь Іванович, який все життя пропрацював у будівельній сфері, дуже пишався своїм молодшим сином.

         Життєвий досвід здобував важкою працею
         Після закінчення середньої школи в Скалі-Подільській за направленням військкомату Віктор пішов навчатися у школу водіїв. Згодом було два роки армії. Служив Віктор у Харківському гарнізоні. Командування одразу помітило лідерські якості хлопця з Тернопільщини, і Віктора призначили інструктором новобранців.
     Після служби залишився у Харкові. Пішов працювати на місцеве виробниче  підприємство — ВАТ “Південкабель”. За 15 років довелося Вікторові попрацювати на різних посадах — був він  і сантехніком, і бригадиром водіїв-далекобійників, і перевізником нових автомобілів ВАЗ з Тольяті. А в буремні дев’яності роки цей бізнес був одним з найнебезпечніших. Часто траплялося, що на колону нових автомобілів, які прямували в Україну з Росії, нападали бандити, рекетири. Не раз доводилося  від пострілів втікати, щоб і самому залишитися живим, і автомобілі неушкоджені додому доставити.
      Будучи на хорошому рахунку у свого керівництва, за кошти підприємства, на якому працював, почав навчатися заочно у Харківському політехнічному інституті на факультеті менеджменту та управління організацій, який успішно закінчив.
      А у 2005 році Віктор Щепановський повернувся на рідну Тернопільщину. Старший брат Зеновій на той час вже був відомим громадським діячем та успішним бізнесменом. Його приватне підприємство “Тернопільська фірма “Будівельник” зводила будинки по всій області. Зеновій Щепановський вже давно кликав молодшого брата до себе. І Віктор пропозицію прийняв, почавши працювати заступником директора на потужному будівельному підприємстві. Так почався ще один період навчання – потрібно було оволодіти всіма тонкощами справи, що робити її добре. Проте, не існує завдань, що не можливо виконати.
    У 2008 році довелося йому певний час і очолювати це підприємство. Сам Віктор говорить, що ці кілька років у Тернополі стали для нього важливою школою як бізнесу, так і життя. Він дуже вдячний своєму старшому брату Зеновію та колективу за допомогу та навчання. Адже роботи було надзвичайно багато. А будівництво — це складна і дуже відповідальна робота. Але, зазначає Віктор Щепановський, і цікава.

         Життєві пріоритети успішної людини
        Віктор Щепановський не любить галасливі компанії та ходіння по ресторанах. Та й сьогоднішня робота забирає весь вільний час. Навіть з дружиною Наталією він познайомився на роботі. Дівчина працювала в бухгалтерії “Тернопільської фірми “Будівельник”. З часом симпатія перейшла в кохання, і Віктор з Наталією поєднали свої долі. А згодом у молодого подружжя народилася донечка Вікторія. Кожну вільну хвилину Віктор Щепановський любить проводити в колі сім’ї. На вихідні та свята він з рідними завжди їздить до своїх батьків у Борщівський район. А ще він любить рибалити. І, звісно, не забуває про улюблений волейбол. Віктор та Зеновій Щепановські створили у Тернополі та опікуються волейбольним клубом “Будівельник”. Та й самі вони у вільний час займаються цим видом спорту.
     Але, звісно, на першому місці для Віктора Щепановського — робота. Сьогодні він  — перший віце-президент корпорації "Укрбудінвест". І навіть під час економічної кризи ця компанія зводить житлові будинки.
І якщо деякі будівельні фірми більше місяця не працювали, відправивши своїх працівників у відпустки, корпорація “Укрбудінвест” будівництва не припиняла.
     Віктор Щепановський налаштований оптимістично і стверджує, що їхні підприємства не зупиняли роботи не тільки у Тернополі, а й на всіх своїх об’єктах в Україні. Його колеги і партнери дивуються, яким же чином пану Щепановському вдалося зберегти темпи будівництва? “Відповідь проста — добре продумана стратегія розвитку корпорації, — каже Віктор Щепановський, — а тому в нас угоди на будівництво житла підписані до 2012 року. До того ж наша компанія не працює на кредитах. Ми попередньо були обережними з тими людьми, які замовляли у нас житло, плануючи розраховуватися банківськими кредитами. Я розумів, що той ажіотаж та доступність навколо кредитування житла рано чи пізно закінчиться негативно.
      В корпорацію "Укрбудінвест", окрім ПМП ТФ "Будівельник", входить ще більше десятка різнопрофільних фірм. Ці підприємства займаються також виробництвом меблів, будматеріалів тощо. А це дає змогу в разі кризи в одному виробництві перекривати її прибутками в іншій сфері. Віктор Щепановський переконаний, що саме завдяки  ефективному менеджменту в корпорації вдалося зберегти як робочі місця, так і заробітну плату на гідному рівні. І додає: “Якщо ви сьогодні бачите у Тернополі висотні працюючі крани біля новобудов, то це працює техніка нашої фірми”.
      Не оминула Віктора Щепановського і політика. Сьогодні він голова Тернопільської міської організації партії Єдиний Центр. Від цієї політичної сили він  балотується до Тернопільської обласної ради в першій п’ятірці, є Членом Політичної Ради Єдиного Центру. Виборчий список цієї партії очолив голова Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь, який високо оцінює роботу Віктора Щепановського. Нещодавно губернатор області сказав : “Ця людина з нами, і це нас підсилює! Мені приємно, що тернопільські будівельники зводять будинки навіть в Криму...”

 

 

Віталій Гнатюк газети \"Місто\"

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"