З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

Нехай це найбільше і найважливіше для кожного українця свято принесе у наші оселі благополуччя, добробут, здоров’я і впевненість у майбутньому, додасть наснаги, успіхів і плідної праці в ім’я процвітання нашої незалежної держави!

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Василь Гнойовий: «Будучи хірургом я витягував людей з під криги замість рятувальників»
2009-02-25 17:11:00

Василь Гнойовий: «Будучи хірургом я витягував людей з під криги замість рятувальників»

Кому відома важка ситуація у сільських лікарнях, як не лікарям, які працюють там. Це постійний брак медикаментів і якісного обладнання. Часто та апаратура на якій, доводиться лікувати пацієнтів, аж занадто морально застаріла. Не хочуть іти в подібні заклади молоді спеціалісти. Хоча ті сміливці, які після інститут наважуються переїхати в інший населений пункт для роботи там, отримують надзвичайно цінний досвід.

Саме так вчинив і Василь Гнойовий. Молодий хірург одразу після закінчення у 2002 році інтернатури Тернопільського державного медичного університет імені І. Горбачовського за спеціальністю «Хірургія», поїхав до себе додому і почав працювати у лікарні сусіднього села Вишнівець. Там він зустрів і свою дружину, яка працювала медсестрою.
Зараз пан Василь обіймає посаду завідувача відділу організаційно-методичної роботи відділу охорони здоров’я Збаразької районної державної адміністрації.

«Роботу шукав у кількох областях»

- Василь Іванович, чому пов’язали свій життєвий шлях з медициною?

- Я народився у Збаражі, де і пройшло моє дитинство. Моя професія визначилася сама собою, оскільки батько все життя пропрацював лікарем-педіатром, а мама – медсестрою. За час навчання у Тернопільському медичному університеті мої захоплення були також медичні – посилено вивчав кардіологію і хірургію. Взагалі то спочатку хотів бути кардіологом. Але на четвертому курсі навчання, під час проходження практики у Збаразькій лікарні, у керівником був дуже хороший хірург. Саме після цього я зацікавився хірургією.

- Пам’ятаєте перші кроки, як хірурга?

- Першу операція на якій я був присутній і яку я зробив самостійно – це було видалення пахової кіли, або грижі. З першого погляду – просте операційне втручання. Насправді ж, від лікаря вимагається неабияка майстерність і уважність. Небезпека у тому, що  з часом грижа може знову з’явитися.

- Сьогодні виникає чимало проблем з працевлаштуванням молодих медиків, особливо вашої професії.
 
- Бажання бути хірургом було велике. Пропонували перекваліфікуватися, але я не хотів. Тривалий час проїздив по всіх лікарнях Тернопільської області. Була пропозиція з Рівненської області, але настільки далеко від дому я відриватися не захотів. З часом з’явилася вакансія хірурга у лікарні селища міського типу Вишнівець. Там доводилося робити різні операції і не тільки. Був і травматологом, лором і педіатром і ще багато інших спеціальностей довелося мені спробувати. Справився - (сміється – авт.).
Вишневецька лікарня, звичайно, це була своєрідна школа. Але моїх амбіцій хірурга цей заклад задовольнити не міг. Хоча, як я вже казав, є що згадати. От тільки чого вартий був випадок, коли я витягнув чоловіка з льоду. Я з колегами на швидкій на виклик у село Бодаки. Це було у кінці зими. З мосту впав мікроавтобус. Зібралося дуже багато людей і всі дивилися, як чоловік тоне. Я одразу ж кинувся у воду. Витягнув потерпілого, вага якого було більше за 120 кілограмів. На жаль, було вже пізно. Він помер.

«В адміністрації працюю, але навики хірурга не втрачаю»

- Зараз ви вже працюєте не тільки як практикуючий лікар, але як і чиновник.
 
- У 2006-ому я таки змінив місце роботи. Став працівником новоствореного відділу охорони здоров’я при райдержадміністрації. Крім того, щоб не втрачати професійні навики за сумісництвом продовжую працювати лікарем-хірургом хірургічного відділення Збаразької центральної районної комунальної  лікарні.

- Тепер ваше ім’я внесено  у списки партії «Єдиний Центр». З медициною такий крок зовсім не пов’язаний.. 

- У нашій країні осторонь політики ніхто не може залишатися. Навіть лікарі. Будучи, ще хірургом у Вишневецькій лікарні побачив наскільки важке становище медицини. Щоб покращити потрібно лиш бажання влади. За ситуацією в Тернопільській обласній раді слідкував давно. Передивлявся, що робиться цим органом для медицини. Та чомусь постійно натикався на публікації, які стосувалися постійних скандалів і сварок. До різних партій придивлявся вже давно і от, коли вибори до облради були фактично вирішеним питанням я звернув увагу на Єдиний Центр. Туди закликалися патріотів і всі хто люблять України не залежно від того, якою мовою вони говорять. Мені сподобалися їхні гасла. І я вперше погодився стати членом будь-якої партії.

«Дружина підтримала мене, як політика»

- Як кандидат у депутати облради ви йшли вже з конкретними пропозиціями?
- Проблем у збаразькому районі не бракує. Я, звичайно, вніс немало пунктів щодо покращення стану закладів медичної галузі. Тепер вже «Єдиний Центр» буде добиватись фінансування капітального ремонту фельдшерсько-акушерських пунктів у селах Діброва та Вищі Луб’янки. Також ми будемо сприяти виділенню коштів для закупівлі кардіографів для медичних амбулаторій загальної практики сімейної медицини у селах Великий Кубинець та Чернихівці. Потрібно сприяти створенню на базі дитячого садка №5 міста Збараж оздоровчої групи для дітей з ортопедичною патологією. Крім того у нашій програмі ще багато пунктів і щодо ремонту доріг у районі, будівництво очисних споруд у Збаражі, тощо.
- Ваша дружина також медик. Вона підтримує ваші політичні починання?
 -  Знаєте, як кожна жінка, моя дружина дуже обережно ставиться до всіляких незвичних починань. Та вона ж сама не живе на безлюдному острові і побачила, яка зараз ситуація склалася в країні, зокрема і Тернопільській області. Тому зараз у нас в сім’ї повне розуміння. Дружина і маленький син мене підтримують у всіх моїх справах. 

газети \"Народне слово\"

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"