З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

Нехай це найбільше і найважливіше для кожного українця свято принесе у наші оселі благополуччя, добробут, здоров’я і впевненість у майбутньому, додасть наснаги, успіхів і плідної праці в ім’я процвітання нашої незалежної держави!

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Сергій Пиж: «Монастирищину із занепаду виведе малий та середній бізнес»
2009-02-27 10:39:00

Сергій Пиж: «Монастирищину із занепаду виведе малий та середній бізнес»

Про пана Сергія можна сміливо сказати: це людина, яка створила себе сама. Народився він у 1975 році в селі Криниця. У Монастирську закінчив середню школу. Потім служив в армії, а після – вступив до Бережанського агротехнічного коледжу, який закінчив у 1999 році. Отримав базову вищу освіту за фахом «Електрифікація – автоматизація сільського господарства». Перепробувавши безліч професій у 2005 році у селі Нова-Гута заснував приватне підприємство «Доміно», що виготовляє бетонну продукції.

   Завжди прямий і справедливий Сергій Пиж заслужив повагу колег-підприємців і простих людей. Він все життя торував собі дорогу сам, а нині хоче допомогти іншим, ставши депутатом Тернопільської обласної ради від Єдиного Центру.

«Я простий хлопець з простої сім’ї, який захотів «вибитися у люди» - розповідає Сергій Пиж.

- Ви – хлопець із простої родини. Як змогли пробитися у житті?
- Практично, кожен етап мого недовго життя був непростим. Так, родина у мене проста: тато працював трактористом в місцевих електромережах, а мати – продавцем у магазині. У мене є дві сестри. Правда, старші – одна на десять, а друга на 12 років. Зрозуміло, їх батьки прагнули поставити на ноги швидше. А, як мужчина, повинен був давати собі раду. Мені ж батьки дали найголовніше – виховання, і вказали на справжні цінності у житті. Час, на який припала моя військова служба, був не найкращим для української армії. Хоч служив в елітній десантно-штурмовій бригаді, але в навіть елементарного забезпечення не було. Я зараз не хочу згадувати тоді нас молодих юнаків годували. Два роки служби ледве пережив. Все ж ці важкі випробування позитивно вплинули на мене. І повернувся вже зовсім іншою людиною – вольовою і загартованою.  Після служби майже рік повторював шкільну програму, щоб вступити до Бережанського агротехнічного коледжу.
- Нині Ви – успішний підприємець.
- Я це зробив п’ять років назад. Весь цей час стикався всюди з корупцією та бюрократією. Якщо відмовлявся йти на «поступки» якомусь чиновнику, одразу починалися проблеми. Створювалися перешкоди. І так тривало з інстанції в інстанцію. Коли тільки брався за справу, думав, що все буде набагато простіше. Але труднощів я не боюся, і тому за ці роки навчився виживати і в таких умовах. Останнім часом стало вже трішки легше. Можливо, маю якийсь авторитет.
«Від влади підприємцям – «палки в колеса»
- Ви проживаєте у Монастирську, а підприємство відкрили в Новій-Гуті. Чому?
- Для роботи, насамперед, потрібно було мати приміщення. В самому Монастирську зі своїми проханнями я так не зміг «достукатися» до чиновників, які хотіли пошукати щось з а «спонсорську допомогу». Місця в райцентрі мені не знайшлося. Але тоді у селі Нова-Гута продавалося приміщення селянської спілки «Прогрес», яке взяв оренду і згодом викупив. Залучив до роботи людей саме з цього населеного пункту. На сьогодні в мене максимально працює дев’ять робітників. В Новій-Гуті співпрацею зі мною задоволені. Не відмовляв у допомозі і на церкву і будинок культури.
- Ви балотуєтеся у депутати Тернопільської обласної ради від Єдиного Центру. Впливатимете на владу зсередини?
- Просто хотілося би для себе і для земляків, які починають свою справу, набагато прозоріших правил. Монастирський район – один із відстаючих. В нас мало працюючих підприємств і велике безробіття. Звідси і немає і надходжень до місцевого бюджету. Щоб підняти Монастирищину, є один вихід – розвивати малий і середній бізнес. А що ми бачимо з боку влади? Підприємцям тільки «палки в колеса» встромляютсья. Якщо держава вимагає від нас значну частину прибутків, то відповідно, і нас підтримайте.
У Монастирському районі є ще одна дуже серйозна проблема. Місцева влада, не підтримуючи своїх підприємців, пільги надає бучацьким та іншим. Чи то в наданні якихось послуг, чи то в наданні земельних ділянок та приміщень. Може, це корупція, а може – щось інше. Але я впевнено можу сказати: я і мої колеги нічим не гірші від людей з інших селищ чи міст. У нас багато розумних і талановитих людей. Їм не потрібно підказувати, що робити. Чому наші земляки повинні шукати кращої долі закордоном?
«У свою справу вкладаю всі сили, бо працюю для дітей»
- Чим  Вас привабив Єдиний Центр?
- Я побачив у цій команді перспективу. Це справді вмілі управлінці, підприємці та господарники. Мені також захотілося приєднатися до них. Якщо потрапимо в облраду, то вже зараз є конкретний список потрібних для вирішення справ. Це і газифікація сіл Гончарівка, Горожанка, Високе, Підлісне та Коржова; капітальний ремонт доріг до Високого, Горожанки, Підлісного та Коржової. В Монастирську обов’язковим вважаю відновлення будівництва районної лікарні. Необхідно знову запустити в роботу Ковалевський спиртзавод. Потрібно домогтися фінансування закінчення будівництва Гориглядівської школи та капітального ремонту шкіл у селах Доброводи та Задарів.
 - Ви постійно працюєте. Що підтримує ваші сили?
- Звичайно сім’я - дружина Уляна і двоє маленьких доньок. Я хочу, щоби мої діти, коли виростуть, залишилися в Монастирську. Для того зараз і працюю. У свою справу вкладаю всі сили. Я починав зі 150 доларів США, які позичив у свого швагра. Ходив кілька місяців з торбою за плечами по Чернівецькій області і записував технологію виробництва метало-бетонних конструкцій, вибір форм і специфіку роботи. Тепер я сам керую підприємством і хочу допомогти іншим людям жити в достатку і злагоді.        

 

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"